Покуть – куток в українській селянській хаті, розміщений по діагоналі від печі, де сходяться краями дві лави. Найсвятіше та найпочесніше місце в хаті. На покуті знаходилися цінні речі: ікони (образи), Біблія, свічки, стіл (хатній престіл), за яким відбувалися трапези, як родинні, так і гостьові, коли були родинні свята. На покуті, починаючи із зажинків і закінчуючи обжинками, стояв пучок колосків «дідух» - обрядовий сніп, прикрашений стрічками, як символ добробуту й достатку, пам'ять про предків.

Українці, заходячи до хати, знімали головний убір і хрестилися на покуть.

Покуть в Україні завжди прикрашали вишитими рушниками, писанками, пахучими травами.