22 січня 2013 року у Київському університеті імені Бориса Грінченка гостинно відкрив свої двері для відвідувачів Музей українського побуту. У цей день відбулася перша виставка предметів українського побуту з колекції родини Ульяничів. Співпраця Університету і колекціонерів Ульяничів стала плідною, а підвищений інтерес університетської спільноти до експонатів сприяв збільшенню площі експозицій, розрахованих на велику аудиторію поціновувачів української культури.
Сьогодні музейна колекція налічує 627 експонатів, що належать Київському університету імені Бориса Грінченка, і майже 4000 експонатів з колекції старожитностей родини Ульяничів. Переважна більшість експонатів датується кінцем ХІХ-го – початком ХХ ст.
Перша виставка предметів українського побуту, 22 січня 2013р.
Це новітня історія музею. Починалося ж все значно раніше. Перша колекція предметів українського побуту з’явилася в Київському педагогічному училищі №2 імені К.Д.Ушинського, яке потім стало Педагогічним інститутом Київського університету імені Бориса Грінченка. В українській світлиці були рушники, одяг, предмети ткацтва й гончарства, дерев`яні та металеві знаряддя праці. Цей етнографічний куточок нараховував 165 експонатів.
Приватна ж колекція родини Ульянич бере свій початок у середині ХІХ ст. з особистих речей православного церковнослужителя села Хотень, що на Хмельниччині, – Назарія Ульянича. Тоді це були церковні книги та періодичні видання того часу. Син Назарія, Петро, долучився до колекції мідними самоварами та бронзовими підсвічниками. Справжнє ж збирацтво Назарія продовжив онук – Анатолій Петрович Ульянич. Історик, шкільний вчитель, директор школи – спадкоємний збирач старовини зосередив свою увагу передусім на стародруках, історичній літературі та грошових знаках. Є здогадки, що багато зібраних експонатів родини Ульяничів втратилися впродовж буремних років революцій, голодоморів, війн. 1976 року син Анатолія Петровича Ульянича – Анатолій Анатолійович Ульянич – продовжив музейну справу батька, діда й прадіда. Найбільшою кількістю експонатів колекція поповнилася у перші роки Незалежності України. Переважна більшість експонатів селянського побуту потрапила до колекції від Ульяничевих кровних і некровних родичів – родин Ковальців, Лясковців, Кащиних, Жуковських, Годунів, Рудоміних… Були родини друзів, знайомих і незнайомих людей, що віддали до колекції Ульяничів свої родинні реліквії. Серед них – родина Аргунових, Єресів, Казимірових, Самохвалових, Грабарчуків, Бикорізів…
Географія родин – вся Україна від краю до краю. Фотографії дарувальників і відомості про них родина Ульянич шанобливо зберігає впродовж багатьох десятиліть.
Люди, які передали речі родин до колекції старожитностей Ульянич (зліва направо - Мотря Жуковська, Лідія Жуковська та Анатолій Ульянич, Іван Ковалець та Марта Лясковець, Софія Ковалець, родина Грабарчуків, родина Бикорізів)
