«Леся Майданець – українська мисткиня рідкісного оригінального образного мислення. Глибинне розуміння та повага до мистецьких надбань, починаючи з традицій древніх культур – Трипілля, язичництво, християнство Київської Русі, мистецтво українського відродження (1920-ті роки), позначене власним світобаченням, стало основою її національної образотворчої мови, співзвучної тенденціям розвитку сучасного мистецтва. Особливість стилю Лесі Майданець полягає у переосмисленні традицій українського мистецтва, яке мало глибоке коріння не лише на рідній словʼянській землі, а й базувалось на здобутках світового мистецтва. І водночас на умінні висловити свої почуття, свою позицію.
Твори Лесі наповнені філософським змістом, іноді їх прочитуєш як новели. Проникнення в глибину, багатовимірність інформації, закладеної в творах, космічність і недосяжність у сприйнятті, своєрідна асоціативна образність, знаковість вислову, національний колір – це заворожуюче дійство і є ознакою її стилю.
Художній текстиль (гобелен, малярство на тканині) Лесі Майданець має індивідуальний характер, власну самобутню і неповторну стилістику, цікаві й неординарні ідеї, велику культуру композиційної побудови та колористики, що є своєрідним образним синтезом її переживань і відчуттів. Чітко визначені національні ознаки, особистісний погляд на глибинні джерела і витоки мистецьких надбань вікових культурних пластів, їх осмислення мисткинею при вирішенні образотворчих завдань є невідʼємними від сучасного українського декоративного мистецтва.
Леся Майданець, працюючи у різних техніках і матеріалах, сповідує єдину художню концепцію – прагнення до краси і розкутості, самоствердження і свободи…». Ніна Саєнко (світлини й цитата з видання: Золоте перевесло: Олександр Саєнко, Ніна Саєнко, Леся Майданець. Київ. 2022. С. 30).
