24 лютого 2026 року в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка відбувся круглий стіл «Мистецтво спротиву: візуальна мова війни та пам’яті», присвячений четвертій річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Це була не просто академічна подія — це була глибока і щира розмова про біль, пам’ять, гідність і силу українського духу.
Захід об’єднав науковців, митців, освітян і студентів довкола осмислення ролі мистецтва в умовах війни. Організаторами виступили Факультет образотворчого мистецтва та дизайну спільно із Секцією критики та мистецтвознавства Київської організації Національна спілка художників України.
Декан факультету Остап Ковальчук підкреслив, що мистецька освіта сьогодні — це відповідальність перед суспільством і майбутнім.
Доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспонент НАМ України Олексій Роготченко у доповіді «Межа між художнім образом і історичним свідченням» акцентував на єдності українського суспільства у перші дні вторгнення.
Мистецтво виконує одразу кілька місій:
▪️ документує події
▪️ допомагає пережити травму
▪️ формує внутрішню силу
Сучасні художники стали хронікерами епохи — уважними, чесними, відповідальними.
Віктор Карпов, завідувач кафедри дизайну, доктор історичних наук, професор зазначив: «Мистецтво під час війни — це акт внутрішньої свободи. Воно народжується з болю, але трансформує його в силу. Художники залишають свідчення для майбутніх поколінь і формують духовний простір нації».
Голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський підкреслив: «Сьогодні українське мистецтво перебуває в самому центрі історичних процесів. У час війни художник стає не лише творцем, а й свідком та охоронцем національної пам’яті. Через образ, колір і символ ми утверджуємо власну оптику бачення світу й відстоюємо культурний суверенітет України».
Модераторка заходу, журналістка та членкиня секції критики й мистецтвознавства КОНСХУ Олена Котляр наголосила: річниця повномасштабної війни — це не лише день пам’яті, а й нагадування про силу культурного фронту.
Українські митці від перших днів вторгнення відповідають ворогу мовою образу — чесною, болісною, але сильною. Вони фіксують історію, формують нову візуальну пам’ять і представляють світові Україну як націю, що бореться за свободу.
У межах заходу відкрито виставку художника-графіка, молодшого лейтенанта 111-ї окремої бригади ТрО «Незламні обличчя війни» Ярослава Байди — портрети українських воїнів, які віддали життя за Україну.
Кожен портрет — це історія.
Кожен погляд — це біль і гідність.
Кожне обличчя — нагадування про ціну свободи.
Експозицію розгорнули в укритті університету — місці, що під час тривог ставало прихистком, а цього дня перетворилося на простір пам’яті й внутрішньої тиші.
